Історія бібліотеки тісно пов'язана з історією заснування школи в нашому селищі у 1895 році, коли було побудовано трьохкласне приміщення школи. Але не відомо, чи була в тій школі бібліотека.
У 1910 році земська управа побудувала на околиці селища нову школу, з двох корпусів, повз яку проходила і проходить до тепер траса Харків-Суми. Відразу за школою починався сосновий ліс, рештки якого збереглися і до наших часів. У корпусі, що стояв праворуч, було чотири класних кімнати, кабінет директора і бібліотека. Це була невеличка кімната з маленьким віконцем з якого виднівся ліс. Сюди мало потрапляло світла, але краєвид був прекрасний. У бібліотеці було два столи, декілька стільців та полиці з книжками. Книжок на той час було не так уже й багато, але кожна книжка – це скарб. Книга - одне з найбільших див, створених людиною. Як неможливо прожити без повітря, води, хліба, так неможливо жити без книги.
А яка ж бібліотека без господарки! Отже, господаркою цієї бібліотеки в 1947 році стає Лариса Іванівна Колодій. Молода, енергійна, працьовита, чуйна жінка, яка все своє життя присвятить своїй улюбленій справі.
Минають роки. Розростається наше селище, стає більш красивішим. І ось уже біля двох невеликих корпусів у 1959 році виростає трьохповерхова школа, яка стає окрасою всього села. На верху будівлі, в центрі, барельєфне зображення розкритої книжки, яке символізує знання, з одного боку, і тісний зв'язок школи з бібліотекою, з іншого боку.
На першому поверсі виділено приміщення для бібліотеки. Кімната невелика, з одним вікном, але охайна, світла.
Майже весь день заглядає у вікно сонечко, ніби милується дітлахами, які приходять сюди по книжечки. А видає їх Лариса Іванівна, яка перенесла книги в нову будівлю. Книг стає дедалі все більше, читачів теж, бо це вже школа десятирічка, у якій навчається близько п'ятисот учнів. І кожному Лариса Іванівна допоможе вибрати книгу, для кожного знайде лагідне слово. Воно й не дивно, бо ця людина любить не тільки свою професію, а й дітей, без яких не мисле своєї роботи. І діти це відчувають. На кожній перерві приходять до бібліотеки підібрати книгу, журнал, газету, порадитися з бібліотекарем, як краще написати реферат, чи якийсь матеріал підібрати для повідомлення. І завжди Лариса Іванівна прийде на допомогу. У неї вже багато помічників, які з радістю та гордістю допомагають їй в бібліотеці. Діти залюбки ремонтують книги, розставляють їх на полицях, допомагають видавати книги.
Минають не тільки роки, а й десятиліття. Усе навколо змінюється. Змінюється й наша школа. У зв'язку з будівництвом Харківської ТЕЦ-5 та спорудженням містечка енергетиків була здійснена прибудова (новий корпус) до школи в 1977 році. І для бібліотеки знаходиться нове приміщення в новому корпусі на другому поверсі. Це вже простора кімната з двома великими вікнами й підсобним приміщенням. І господаркою цього приміщення є Лариса Іванівна, але вже з помічницею, своєю ученицею Зосіменко Тетяною Миколаївною. Майже 40 років пропрацювала Лариса Іванівна шкільним бібліотекарем, віддаючи дітям своє серце, свою любов, виховуючи в них повагу та любов до книги. У 1980 році пішла Лариса Іванівна на залужений відпочинок, але ще довго вчителі та учні згадували добрим словом цю щиру, чуйну людину. На превеликий жаль, її вже не стало, але світла пам'ять про неї назавжди залишиться з нами. Лариса Іванівна буде для нас взірцем, прикладом того, як треба любити свою працю, людей.
З 1980 року працює в шкільній бібліотеці Таїсія Володимирівна Саєнко. Вона є фахівцем своєї справи, бо закінчила Харківський інститут культури. З 1982-2006 р.р. працювала бібліотекарем Логінова Ольга Євгенівна. За фахом вона вчитель російської мови та літератури, але, мабуть, спілкування в дитинстві з Ларисою Іванівною не пройшло для неї даремно. Захоплення та любов до книги передалося і їй. Тому всі ці роки вона працювала і бібліотекарем, і вчителем. З 2015 року працює в шкільній бібліотеці Козлова Тетяна Сергіївна. Випускниця Солоницівського колегіуму.
